МОРЖ, а́, ч.

1. Водяний ластоногий ссавець із вусагою мордою, великими іклами (у 2 знач.) та короткою шерстю. Морж знову з’явився,за кілька, метрів від човна (Трубл., Лахтак, 1953, 120); * У порівн. Відсапуючись, як морж, опускається він у крісло, спритно підсунуте паном Пржембецьким (Тулуб, Людолови, II, 1957, 394).

2. розм. Про людину, що купається в крижаній воді.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 802.