МОРДЯ́КА, и, ж., вульг. Збільш, до мо́рда 2. [Яким:] Я тоді Сидорові й кажу: що ти дивишся їй у мордяку, бий її, нехай признається (Кроп., II, 1958, 358); [Клеопатра:] А хто це тобі такі бакени на мордяці поставив? (Корн., Чому посміх, зорі, 1958, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 802.