МОРА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до моралі (у1, 2 знач.). Коли вичерпався запас новин, радо звертав [батько] розмову на інші, переважно моральні теми (Фр., IV, 1950, 192); "Людина людині, — підкреслюється в моральному кодексі, — друг, товариш і брат" (Ком. Укр., 2, 1962, 37); Моральний висновок; // Який містить у собі мораль. Він забув, що його парафія не чула од його.. моральної проповіді на зрозумілій для селян народній мові (Н.-Лев., III, 1956, 368).
2. Який відповідає вимогам моралі (у 1 знач.). Доказував [о. Альойзій] Миколі, що брати за голос п’ятку — це річ не моральна, що перекуплюватись при виборах даються лиш люди нечесні (Март., Тв., 1954, 171); В ній [у педагогічній роботі] вона побачила глибоку моральну красу (Донч., V, 1957, 450).
3. Пов’язаний з духовним життям людини. Даремне думаєте, що я вже в такому розпачливому моральному стані (Л. Укр., V, 1956, 92); — Море та молодь, — ото дві стихії, без яких не можу прожити, — каже було Марія Дмитрівна, й правду казала, бо то були найкращі ліки на всі її фізичні й моральні болі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 799.