МОНТУВА́ЛЬНИК, а, ч. Фахівець із монтування; монтажник. І треба сказати, що успіх, з яким пройшли гастролі, значною мірою завдячує й бездоганній роботі освітлювачів.., монтувальників (Мист., б, 1958, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 798.