МОНТА́ЖНИК, а, ч. Фахівець із монтажу (у 1 знач.). [Шметелюк:] Чайченко писатиме книгу про монтажників турбін (Мик., І, 1957, 203); Ріс новий будинок..: вже перший поверх перекритий, вже по ньому бігають монтажники (Збан., Курил. о-ви, 1963, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 798.