МОНОТО́ННІСТЬ, ності, ж. Властивість і якість за знач. моното́нний. Для початку посилаю вірші: не здивуйте з їх монотонності, — аже [адже] я тут "на засланні", а вкупі зо мною і моя муза (Л. Укр., V, 1956, 211); Монотонність руху поступово вбивав всі думки, крім однієї: хоч би швидше дійти! (Загреб., Європа 45, 1959, 398).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 797.