МОНОПО́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до монополії (у 1, 2 знач.), власт. їй. Сучасний капіталізм, висловлюючись мовою мирних дипломатів, це — розбійник, розбійницький трест, це — не колишній капіталізм епохи нормального часу: він бере сотні процентів зиску, користуючись монопольним становищем на світовому ринку (Ленін, 32, 1951, 154).

∆ .Монопо́льна ре́нта — додатковий прибуток, що одержує капіталіст у результаті продажу товарів, вироблених в особливо сприятливих умовах, за ціною, яка перевищує їхню вартість; Монопо́льний прибу́ток — прибуток, що значно перевищує середній прибуток і привласнюється капіталістами-монополістами; Монопо́льні ці́ни — ціни, установлені монополіями для продажу товарів, що значно перевищують ціну виробництва та вартість товарів, і ціни для купівлі сировини та матеріалів, які значно нижчі від ціни виробництва цих товарів. Підвищення попиту на хліб, за приватної власності на всю землю, веде до утворення монопольної ціни (Ленін, 6, 1949, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 797.