МОНГО́ЛИ, ів, мн. (одн. монго́л, а, ч.; монго́лка, и, ж.). Народ, який становить основне населення Монгольської Народної Республіки та Внутрішньої Монголії (автономного району КНР). В історичній повісті "Захар Беркут", з часів нападу монголів на Карпатську Русь в 1241 році, його [І. Франка] цікавить боротьба двох елементів: гордого, егоїстичного боярства.. з нижчим, біднішим класом народу (Коцюб., III, 1956, 39); Монголи жили в степах Центральної Азії (Іст. СРСР, І, 1956, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 794.