МОЛЬБЕ́РТ, а, ч. Підставка, на якій художник установлює підрамник із полотном, картон і т. ін. для малювання. Стоїть дівчина, схилившись на цябрину, як над мольбертом замислений маляр (Вас., І, 1959, 274); Аполлон справді сидів за мольбертом у майстерні, старанно щось вимальовуючи (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 793.