МОЛОТЬБА́, и, ж.

1. Дія за знач. молоти́ти 1; молотіння, молочення. Він згадує про важке життя вівчаря взимі, ..про нудну молотьбу і ще нуднішу бездіяльність у великім пості, про важкі переднівки (Фр., IV, 1950, 27); Наш сусід Чирібан чи не перший в селі почав молотьбу (Томч., Готель.., 1960, 61).

2. Пора, коли молотять збіжжя. Оце возовиця підходить, а там і молотьба (Головко, II, 1957, 423); Якось, пам’ятаю, в молотьбу як задощило — на цілий тиждень! (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 792.