МОЛОТИ́ТИСЯ, о́титься, недок.

1. Вибиватися з колосся, волоття, стручків і т. ін. (про зерно). Пшениця добре молотиться’, II безос. Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться (Укр.. присл.., 1955, 103).

2. Пас. до молоти́ти 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 791.