МО́ЛОТ, а, ч.
1. Великого розміру молоток для подрібнення каменю, для кування заліза, забивання чого-небудь і т. ін. Блищала мідна посуда.., і тремтіли під молотом майстра нові мідниці (Коцюб., II, 1955, 124); І прийде час, коли ми без тривоги перекуєм на молоти мечі (Сос., Солов. далі, 1957, 67); *У порівн. Дошкульні слова молотами відлунюють в голові (Стельмах, Хліб.., 1959, 55).
∆ Серп і мо́лот — державна емблема Радянського Союзу, що зображується на гербі і державних прапорах; уособлює непорушний союз робітників і селян та їхню творчу працю. Шелестять на виднокрузі прапорів червоні крила, а на них промінням грають серп і молот (Гур., Друзі.., 1959, 10); Селянський серп і молот робітничий Словами промовляють у світи: Єднайтеся! (Вирган, Квіт. береги, 1950, 93).
2. Машина ударної дії для обробки металевих заготовок і матеріалів способом тиску. Переведення штампування з пароповітряних штампувальних молотів на механічні кувальні преси.. скорочує наступну обробку в 2 — 3 рази (Ком. Укр., З, 1960, 31); В кузні молот не простий, В кузні молот — паровий… (Бойко, Ростіть.., 1959, 55).
3. Спортивний снаряд для кидання, що складається з металевого ядра з тросом. Обертаючи 7-кілограмовий молот, спортсмен утримує на тонкому сталевому тросі 300 кілограмів (Наука.., 7, 1967, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 790.