МОЛОДОГРАМАТИ́КИ, ів, мн. (одн. молодограмати́к, а, ч.). Група німецьких мовознавців 70-х років XIX ст., які, незважаючи на суб’єктивно-ідеалістичне розуміння мови, внесли значний вклад у порівняльно-історичне мовознавство. Не завжди перемога тієї чи іншої форми [в мові] залежить від зовнішньої умови.., вирішальної з погляду молодограматиків (Мовозн., XVI, 1961, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 788.