МОЛОДИ́ТИСЯ¹, джу́ся, ди́шся, недок. Намагатися виглядати молодше своїх років. Жаль мені тебе, та що ж — Старість, бач, не радість! Лихо Молодитися старому. Ліпше вже сидіти тихо (Фр., X, 1954, 87); Вона хоч ще й молодилась, але вже ніякі білила та рум’яна не могли сховати перших зморщок (Збан., Малин, дзвін, 1958,. 185).

МОЛОДИ́ТИСЯ², и́ться, недок., безос., діал. Хмаритися, хилитися на негоду, сльоту (про погоду). Молодиться — молодиться, та й дощ не піде (Номис, 1864, № 568).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 787.

Молоди́тися, джу́ся, дишся, гл.

1) Молодиться. Не вважаючи на свою дохожалість, вона любила молодитись. Лев. Пов. 168.

2) безл. Молодиться. Собираются тучи; то тучи, то снова прояснится. Молодиться на дощ. Н. Вол. у. Молодиться-молодиться, та й дощ не піде. Ном. № 568. Воно ся молодить, — може дощ буде. Камен. у.

3) Покрываться сыпью красной или пузырчатой. Дитина цвіте, тільце молодиться. Мил. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 441.