МОЛОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., перех. Робити молодшим. І дотик твій із терня рожі родить, І по серцях мов чар солодкий ходить, І будить, молодить і оп’яняє (Фр., XI, 1952, 234); Каштанове волосся .. локонами спадало на плечі, і це її [жінку] молодило (Панч, В дорозі, 1959, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 787.