МОЛОДИ́СТИЙ, а, е. Який має зовнішність молодої людини; який здається молодшим за свої роки. Який він міцний, цей молодистий чоловік (Коп., Лейтенанти, 1947, 210); // рідко Те саме, що молоди́й 1. Повідають звуки чисті, як із моря на зорі ось виходять молодисті тридцять три богатирі (Тич., II, 1957, 329).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 787.