МОЛИТО́ВНИК, а, ч. Збірник молитов. В руках у неї [дівчини] були чотки й молитовник (Н.-Лев., І, 1956, 348); Новий піп тільки зрідка показувався людям.. Вечорами виходив з молитовником у руках (Галан, Гори.., 1956, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 784.

Молито́вник, ка, м. Молитвенникъ. Котл. Ен. III. 47. Зося… схилила голову над молитовником. Левиц. І. 1. 272.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 440.

молито́вник = моли́твеник = моли́твениця = молитвосло́в — збірник молитов.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 374.