МОКРЯ́К, а, ч. 1. діал. Мокре, болотисте місце. Ми все держалися придністрянських сторін, мокряків та очеретів (Фр., І, 1955, 69).

2. Сирі дрова.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 783.

Мокря́к, ка, м.

1) Все мокрое. Желех.

2) Сырые дрова. Вх. Зн. 36.

3) Болото, топь. Вх. Зн. 36.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 440.