МОКРЕ́ЧА, і, ж., розм. Те саме, що мокрі́нь. Текля ходила між хлібами, примарніли деякі колоски, жито спрівало від мокречі (Горд., Дівчина.., 1954, 151); // у знач. присуд., сл. Мокротеча, сльота. Сьогодні надворі мокреча.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 781.