МОКРЕ́ЦЬ, ю́, ч.

1. Запалення шкіри вінчика і путової ділянки кінцівок у коней і великої рогатої худоби. Вона [гнила картопля] викликає гостре запалення шлунка і кишечника.. Часто при цьому розвиваються шкірний висип і мокреці (Профіл. захвор.., 1955, 187).

2. Народна назва рослин — зірочника середнього, підмаренника несправжнього тощо, що ростуть у вологих місцях. Мокрець, подорожник та липчиця почепля-лись до Іванової одежі (Коцюб., І, 1955., 60); Мокрець.. сходить навесні і цвіте до глибокої осені (Бур’яни.., 1957, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 781.

Мокре́ць, ця́, м.

1) Мокрець, болѣзнь лошадей.

2) Мокрыя дрова. Рудч. Ск. І. 140.

3) Раст. a) Asperugo procumbeus L; б) Galium Aparine. ЗЮЗО. І. 171; в) Sagina procumbens L.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 439.

мокре́ць — народна назва лікар­ських рослин — зі́рочника сере́дньо­го, підмаре́нника неспра́вжнього, або чіпко́го, тощо, що ростуть зви­чайно у вологих місцях; рослини здавна використовують у народній медицині; підмаренник має силу в боротьбі з нечистою силою та не­дугами; на свята Калети, Колодія, Щедрого вечора, Купала кроп­ляться на щастя, здоров’я; кроп­лять обійстя, занедбані місця і за­мовляють, щоб нечиста сила не поширювалася на села, поля та на добрих людей.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 373.