МОЗО́ЛЕНИЙ, МОЗО́ЛЯНИЙ, а, е, розм. Те саме, що мозоля́стий. Старенькі що зберуть од своїх немощів, од своєї праці, мозолених рук, то й одішлють москалеві, меншому синові (Барв., Опов.., 1902, 488); Грицько невсипущий хазяїн. Він чесною працею, своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі (Мирний, І, 1949, 364); * Образно. Не їй.. було миритися з тим мозоляним хліборобським життям, до якого прикрутила доля її родичів (Мирний, IV, 1955, 295).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 780.

Мозо́лений, а, е. Мозольный, трудовой, рабочій. Старенькі що зберуть… од своєї праці, мозолених рук, то й обішлють москалеві, меншому синові. Г. Барв. 488. Своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі. Мир. ХРВ. 350.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 439.