МОЖНОВЛА́ДСТВО, а, с., заст.

1. Становище можновладця.

2. Збірн. до можновла́дець 1. Помолившись за спасіння душі в самій крайній дев’ятій церкві Запорозької Січі, він одразу ж з її порога поніс люту злобу свою до шляхетського можновладства (Стельмах, І, 1962, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 779.

Можновла́дство, ва, с.

1) Могущество, всевластіе. Над усяку честь і славу жадала можновладства да скарбів. К. Пс. 7.

2) Вельможи. Все католицьке й наше можновладство. К. ЦН. 168.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 439.