МОЖНОВЛА́ДНИЙ, а, е. Який має владу, силу, вплив; сильний. Промислові капіталісти, ці нові можновладні особи… повинні були витіснити не тільки цехових майстрів, але й феодалів.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 715); Гордо малювався на горі фамільний палац можновладного магната Юзефа Янковського (Кач., II, 1958, 220); // Власт. можновладцеві; // Який належить до кола можновладців. Крім того — [за столом сиділи] одприски [нащадки] можновладних фамілій Балашових, Потоцьких, Браницьких (Смолич, Мир.., 1958, 72); Ернестіна сподобалась молодому гульвісі з можновладної родини генералів (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 779.