Про УКРЛІТ.ORG

могоричити

МОГОРИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Ставити кому-небудь могорич. Охоче співали [діди-пасічники] нам силу пісень, іноді і зовсім-таки без чарки, й декотрих треба було могоричити (Збірник про Кроп., 1955, 58); Нехай усі знають, що Перегуда вже не ходить по хатах на чарку. І не базікають, що могоричить виборців і голоси собі збирає… (Кучер, Прощай.., 1957, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 774.

вгору