МОГИ́ЛОНЬКА, и, ж. Пестл. до могилка 1. Найду собі чорнобривку В степу при долині — Високую могилоньку На тій Україні (Шевч., II, 1953, 182); — Ай, яка бідна могилка, — кричала блондинка.. — Бідна, біднюсінька могилонька (Перв., Материн.. хліб, 1960, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 773.