МО́ГА, и, ж., заст. Змога, можливість. Коли бо, дітки, малась мога Знов повернутися між вас! (Граб., І, 1959, 147).

Де ті́льки мо́га — де тільки можна. Ми заходили до книгарень.. Взагалі бували де тільки мога (Досв., Вибр., 1959, 106); Скі́льки (як, яко) мо́га — скільки можна, як тільки можна. А що вже мужика свого, так велича [Таківська] скільки мога! (Кв.-Осн., II, 1956, 135); — Випий трошки сього зілля .. Вип’єш — біжи яко мога (Шевч., І, 1951, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 772.

Мо́га, ги, ж. Возможность. Скільки нашої моги, дбаємо про добро рідного нашого краю. О. 1862. III. К. 29. У Бога все мат. Ном. № 21. Як, яко мо́га. Насколько возможно, по возможности. Як лют швидче утікай! Котл. Ен. Горілки чарку дають яко мога більшу. Грин. III. 537.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 438.