МОВЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що мовчазни́й 1. Героєм цього дня були не вершники, а старий мовчкуватий мірошник (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 772.