МОВЧА́ЗНИК, а, ч., розм. Те саме, що мовча́льник. Голову віддам на відтин, а три чверті з отих мовчазників.., коли дати їм людське життя, змінилися б так, що й батько з матір’ю їх не впізнали б (Мур., Бук. повість, 1959, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 771.