МОВЧАЗЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до мовчазли́вий. Її понурість, мовчазливість та забитість, що виразно малювалися на її невродливім.. лиці.. Усе те відраджувало від неї (Фр., І, 1955, 262); Стриманість і мовчазливість, .. вся поведінка його починали її дивувати (Коцюба, Нові береги, 1959, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 771.