МОБІЛІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. Провадити мобілізацію кого-, чого-небудь. Мене мобілізували у військо (Вас., Незібр. тв., 1941, 196); Вони всі вирішили мобілізувати міські резерви (Ю. Янов., І, 1958, 210).

2. перен. Приводити до активного стану для успішного виконання якого-небудь завдання, для досягнення якоїсь мети. Народ мобілізує всі свої сили, всю богатирську енергію на нові подвиги в труді (Рад. Укр., 31.1 1959, 1); * Образно. — Думки розбігаються, і ти не можеш їх мобілізувати (Донч., V, 1957, 333).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 767.