МНОЖИ́НА, и, ж. Форма числа, співвідносна з одниною, яка вживається тоді, коли мова йде про два предмети або більше. Іменник "овцы" в множині родового відмінка він провідміняв "овцев", плутав суфікси (Тют., Вир, 1964, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 767.