МНИ́МИЙ, а, е. Який насправді не існує, не має місця; уявний, гаданий. Отже, річ формально може мати ціну, не маючи вартості. Вираз ціни є тут мнимий.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 106); При ураженні електричним струмом смерть часто бував лише мнимою (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 143).

2. Несправжній, удаваний. Мнимий монгол зліз із коня, скинув із себе кожух (Фр., VI, 1951, 91); Ленін рішуче виступав проти всіх, хто, прикриваючись мнимою революційністю, відкидав кращі завоювання культури минулого (Біогр. Леніна, 1955, 252).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 765.