МЛІСТЬ, мло́сті, ж.
1. Почуття розслабленості, знемоги. Якась невимовна млість опанувала мене, якесь ослаблення не то тіла, не то волі (Фр., IV, 1950, 291); Він.. прислухався, як солодко б’ється в грудях серце і в усьому тілі розливається приємна хвилююча млість (Добр., Олов. солдатики, 1961, 10); * Образно. Никне з млості вся рослина. І розлився дух медовий з нив по тирсі по перловій (Черн., Поезії, 1959, 64).
2. Хворобливий стан, близький до зомління або непритомності. Юзя лежала.. вся посиніла від холоду, що проймав її і тряс до болю, до млості (Л. Укр., III, 1952, 635).
3. рідко. Те саме, що мла 4. Полуденна спека пашіла млістю й духом нагрітого листя (Донч., IV, 1957, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 764.