Про УКРЛІТ.ORG

михайла

Миха́йла = Миха́йлів день

1) за церковним календарем, день Архістратига Михаїла 8/21 листо­пада; за легендами, архістратиг (тобто «верховний воєначальник») Миха за наказом Бога мав пере­могти Сатанаїла; хитрощами він це зробив, і відтоді Сатанаїл став просто сатаною, а Миха — Михаїлом; відтоді Михаїл — небесний архістратиг, полководець вірних Богові ангелів і людей у космічній війні з ворогами Бога, перемож­ний антагоніст диявола; українці здавна вважають святого архангела покровителем столиці України-Руси — Києва; на його честь збу­довано Михайлівський Золотовер­хий собор; як невтомного борця з нечистою силою своїм покровите­лем його вважають також мислив­ці, тому в цей день вони йому ставлять свічку; існує ряд при­кмет — «з Михайла зима морози кує», «Михайло приїхав на білому коні» (якщо в цей день випадає сніг); з цього дня худобу заганяють на зимовий корм; див. ще арха́нгел;

2) Миха́йло (від давньоєвр. порів­няння «як Бог»; зменшено-пест­ливі — Миха́йлик, Миха́йличок, Миха́йлонько, Миха́йлочко, Михайлу́ньо, Миха́лко, Миха́лик, Миха́ль, Миха́льо, Миха́сь, Миха́сик, Миха́сько, Миха́сьо, Мишко́, Ми́ша, Мишу́ня) — українізоване христи­янське чоловіче ім’я; в народі уособлюється на означення «нездогадайла», «попихайла» (можли­во, спочатку для римування); при­казки, де ім’я вжито для римування: «Михайло-бурхайло вівці пасе, Оришка-безкишка їсти не­се», «Якби не Михайло, я б не уби­ралась файно»; пор. також у піс­нях: «А дивися, Михайло, щось до нас приїхало: Ой чи чужина, чи родина, Чи твоя перша мила?»; «Ой з-за гори високої надлетіла чайка. Нікого так не люблю, як то­го Миханька»; «Подивися, Ната­лю, Як танцює Михальо»; «За на­шим селом три місяці рядом: первий місяць — молодий Степаночко, другий місяць — молодий Михалко». Чому його називали Мишунею? Та тому, що ніяке інше ім’я до нього не пасувало — ні Михайло, ні Мишко, ні Михась. Лише — Мишу­ня (Ю. Яновський); Як коноплі везу, то й Михайла спом’яну (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 365-366.

вгору