МИРОЛЮ́БНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. миролю́бний. — Скажу я тобі, Бородавко, що я задумав, — з удаваною миролюбністю й довір’ям сказав Сагайдачний (Тулуб, Людолови, І, 1957, 438); Наша миролюбність аж ніяк не означає нашої слабості (Рад. Укр., 20.Х 1962, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 715.