МИ́ЛЯ, і, ж. Міра довжини, неоднакова в різних країнах. За кавалок кишки біжить сім миль пішки (Номис, 1864, № 6473); — Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле? — Почорніло я од крові За вольную волю. Круг містечка Берестечка На чотири милі Мене славні запорожці Своїм трупом вкрили (Шевч., II, 1963, 156); — Таж від неї [Дарки] за милю чути стухлим димом! (Л. Укр., III, 1952, 654); — Їм бракує багатьох речей, що їх доводиться купувати тільки в місті за кількадесят миль (Тулуб, Людолови, І, 1957, 26).

∆ Морська́ ми́ля — одиниця відстані, що дорівнює 1¹ земного меридіана (1,852 км).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 707.

I. Ми́ля, лі, ж. Миля. Та збудила мене мати в обідню годину, як відійшли козаченьки від села за милю. Мет. 20. Ум. Мильна. Рудч. Ск. І. 119.

II. Ми́ля, лі, ж. Обрядовое умываніе изъ рѣки или колодца новобрачныхъ въ понедѣльникъ, по возвращеніи новобрачной изъ церкви, гдѣ ее покрива́ють. Мил. 124, 125.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 425.