МИЛОСЕ́РДЯ, я, с. Добре, співчутливе ставлення до кого-небудь. [Кембль:] Милосердя до вбогих єсть повинність християнська (Л. Укр., III, 1952, 30); // Вияв жалості; помилування. Знали й бачили [селяни], що коноводи, не сподіваючись милосердя, боронитимуться до загину (Гр., II, 1963, 297); Він уже не чекав од нього [слідчого] побоїв, як чекав у перші дні, але не ждав і милосердя: якісь чорні люди підвели його життя під смерть (Стельмах, II, 1962, 227).
Без милосе́рдя — жорстоко, немилосердно. — Він повернув нас у своїх невольників і збиткується над нами без милосердя (Фр., IV, 1950, 119); З милосе́рдя — із співчуття і жалю. [Віганд:] Я знаю Дрейсігера. Оце на тім тижні я в нього подвійні рами виймав. Ми з ним про се говорили. Він робить се [жениться] просто з милосердя (Л. Укр., IV, 1954, 223); Ма́ти (виявля́ти, ви́явити і т. ін.) милосе́рдя — співчутливо, жалісливо ставитися до кого-небудь; виявляти таке ставлення. [Руфін:] Не раджу й сам кидати того, що справді доброго є в християнстві: добро чинити, вбогих наділяти і мати милосердя над рабами (Л. Укр., II, 1951, 382); Проси́ти (блага́ти і т. ін.) милосе́рдя у кого — просити в когось співчутливого ставлення до себе, помилування. Йосиф.. просить милосердя у братів і з болем бачить, як потроху одвертаються брати (Ю. Янов., II, 1958, 20); Сестра́ милосе́рдя, заст. — медична сестра. — Я сиджу біля нього [Миколи Федоровича]. Замість сестри милосердя (Фр., IV, 1950, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 706.