МИКОЛА́ЙЧИКИ, МИКОЛА́ЙКИ, ів, мн. (Еrупgіит L..). Багаторічна трав’яниста степова рослина родини зонтичних, синювато-сірувато-зеленого кольору, з квітками, зібраними в голівки, оточені колючою обгорткою. Вже й свячені миколайки пила, вже й маковієвим зіллям підкурювалась — нічогісінько не помагає (Н.-Лев., II, 1956, 26); Миколайчики польові.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 702.

Микола́йчики, ків, м. мн. Раст. = Миколайки. ЗЮЗО. І. 122.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 423.

микола́йчики = микола́йки — ба­гаторічна трав’яниста степова рос­лина родини зонтичних, синювато-сірувато-зеленого кольору з квітками, зібраними в голівки, оточені колючою обгорткою; свя­тять на Маковія і використовують з лікувальною метою; див. ще перекотипо́ле. Вже й свячені миколайчи­ки пила, вже й маковієвим зіллям підкурювалась — нічогісінько не помагає (І. Нечуй-Левицький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 362.