МИКИ́ТИТИ, и́чу, и́тиш, недок., розм. Міркувати; метикувати. — Всіх влаштовуй. Ну а я ж Тут не в ролі тата. "Що робить?" — микитив наш Клим Нетудихата (С. Ол., Вибр., 1959, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 702.

Мики́тити, ки́чу, тиш, гл. Изворачиваться, искать отговорокъ, нечисто дѣйствовать. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 423.