МИ́КАТИСЯ, аюся, аєшся і ми́чуся, ми́чешся, недок., діал.

1. Вештатися. Коло рота мичеться, та в рот не попаде (Номис, 1864, № 1772); На Марусю, що тут микалась то в кімнату, то в хату, то з хати у сіни, то з сіней .. в хату, і не дививсь [Василь] зовсім (Кв.-Осн., II, 1956, 53); Біля гарб лежали круторогі воли, мекали вівці, іржали коні, під ногами микалися собаки (Панч, Гомон. Україна, 1954, 293).

2. Лізти, втручатися у що-небудь. Коли не піп, не микайся в ризи (Номис, 1864, № 9571); Лукина нічого не робила, ні в що не микалась (Н.-Лев., III, 1956, 359).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 702.

Ми́катися, каюся(чуся), каєшся(чешся), гл. Бросаться. Вх. Лем. 435.

2) Слоняться, шататься, бродить, носиться. На Марусю, що тут микалась то в кімнату, то в хату, то з хати в сіни, то з сіней знов у хату, і не дививсь. Кв. І. 49. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. Ном. № 1772.

3) — у що. Лѣзть, соваться. Коли не піп, не микайся у ризи. Ном. № 9571.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 423.