МИ́ЙНИЦЯ¹, і, ж. Жін. до ми́йник.

МИ́ЙНИЦЯ², і, ж. Велика миска для умивання, миття голови або посуду. Коли запхав [Славко] голову в мийницю з студеною водою, то здавалось йому, що потримає він у воді голову ..кілька хвилин, то й там засне (Март., Тв., 1954, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 701.

Ми́йниця, ці, ж. Умывальникъ, умывальный тазъ. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 423.