МИ́ЙНИК, а, ч. Робітник, який займається миттям, промиванням чого-небудь. Старший мийник Нововузлівської центральної збагачувальної фабрики.. запропонував розгорнути змагання за максимальне зниження втрат вугілля (Роб. газ., 6.І 1963, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 701.