Про УКРЛІТ.ORG

мийка

МИ́ЙКА, и, ж.

1. Ганчірка, віхоть для миття чого-небудь. На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий, валялись під ногами мокрі мийки, ганчірки, лушпиння з бараболі (Коцюб., І, 1955, 64).

2. Пристосування для миття, промивання чого-небудь; місце, де щось миють, промивають. Мийки, ванни, умивальники, крани, сифони, змивні бачки — все це згодом виготовлятимуть з пластмас (Наука.., 11, 1964, 27); — З нього [бункера] ковші забиратимуть брудну картоплю.., подаватимуть на цю ось мийку… (Вол., Місячне срібло, 1961, 246); Лабораторна мийка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 701.

вгору