Про УКРЛІТ.ORG

мигичити

МИГИ́ЧИТИ, ить, недок., безос., діал. Мжичити. І холодно було на ріллях чужих за плугом, за бороною осені пізньої, коли мигичить-мрячить з ранку до ночі… (Головко, І, 1957, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 700.

вгору