МЖИ́ЧИТИ, ить і МЖИ́ТИ, мжить, недок. Падати часто, дуже дрібними крапельками (про дощ); мрячити (у 1 знач.). Темінь. Мжичить.. осінній дощ, під ногами хлюпає вода (Хижняк, Тамара, 1959, 163); // безос. Мжичило. Пронизлива осіння вогкість проймала тіло (Тулуб, Людолови, І, 1957, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 698.