МЕ́ЦЦО-СОПРА́НО, невідм.

1. с. Жіночий голос, середній за регістром. До конкурсів з класичного співу будуть допущені чоловічі голоси (тенор, баритон, бас) і жіночі (сопрано, меццо-сопрано, контральто) (Мист., 1, 1959, 45); У Стояна — тенор, а Марія Костянтинівна підбадьорилася й своїм меццо-сопрано, як оксамитом, стеле (Збірник про Кроп., 1955, 345).

2. ж. Про співачку з таким голосом. Відома меццо-сопрано.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 697.