МЕЦЕНА́ТСЬКИЙ, а, е, книжн. Прикм.до мецена́т; належний меценатові. [Річард:] Переступати ноги не хотіли через високі дожеві пороги і спотикались на помостах гладких палаців меценатських (Л. Укр., III, 1952, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 697.