МЕТОНІ́МІЯ, ї, ж. Один з основних тропів у поетичній і звичайній мові, в основі якого лежить перенесення назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у певному зв’язку; слово або вираз, ужиті таким чином. В публіцистичних творах Лесі Українки знайшли широке застосування найрізноманітніші види тропів: від найпростіших — епітета й порівняння, до найскладніших — метафори, метонімії, синекдохи, алегорії (Рад. літ-во, 4, 1963, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 692.