МЕТИКУВА́ТІСТЬ, тості, ж., розм. Властивість за знач. метикува́тий. Кожен намагався згадати чи вигадати.. якийсь аналогічний випадок, що малював би проникливість, метикуватість, дійшлість та нахабство газетного кореспондента (Смолич, І, 1958, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 689.