МЕТЕОРОЛО́ГІЯ, ї, ж.

1. Наука, що вивчає земну атмосферу, її властивості та процеси, що в ній відбуваються.

2. Вчення про зміни погоди і методи її передбачення. * Образно. Пишу.. листа, від часу до часу оглядаючись, чи вже зникли остатні хмари з горизонту. Ся практична метеорологія хутко стане зовсім моєю манією, та я й сама, як той барометр, то падаю, то здіймаюсь духом, відповідно станові погоди (Л. Укр., V, 1956, 389); // Книжка з викладом цього вчення. [Шумейко:] Дивись у метеорологію та в інші книги, то вже вродить напевно (Мик., І, 1957, 495).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 689.